Побудували будинок чи бізнес на земельній ділянці чоловіка або дружини: чи можна отримати частку після розлучення?

Після розірвання шлюбу одним із найскладніших питань залишається поділ майна. Особливо це стосується ситуацій, коли земельна ділянка належить лише одному з подружжя, але саме на ній під час шлюбу було збудовано будинок, магазин, автомийку, склад або інший об'єкт нерухомості за спільні кошти сім'ї. Багато хто переконаний, що якщо у будівництво вкладалися обоє, то автоматично спільною власністю стає і земля. Проте українське законодавство передбачає інший підхід, який нещодавно ще раз підтвердив Верховний Суд.

Підставою для формування нової правової позиції стала справа, у якій після розірвання шлюбу чоловік просив визнати спільною сумісною власністю земельну ділянку та автозаправну станцію, збудовану на ній. Земля була безоплатно приватизована дружиною під час шлюбу, а будівництво АЗС здійснювалося за рахунок спільних коштів подружжя. Позивач вважав, що саме цей факт дає йому право претендувати як на будівлю, так і на земельну ділянку.

На перший погляд така позиція здається логічною. Якщо обидва вкладали кошти, працювали над розвитком сімейного бізнесу, брали кредити або інвестували сімейні заощадження, то виникає відчуття справедливості щодо поділу всього майна. Саме тому подібні спори досить часто виникають після розлучення. Однак право власності на землю та право власності на нерухомість, розташовану на ній, не завжди мають однаковий правовий режим.

Що вирішив Верховний Суд?

Верховний Суд звернув увагу на те, що земельна ділянка, отримана одним із подружжя шляхом безоплатної приватизації, є його особистою приватною власністю. Цей статус не змінюється лише тому, що під час шлюбу на ній було збудовано об'єкт нерухомості. Сам факт спільного фінансування будівництва не означає автоматичного переходу права власності на землю до другого з подружжя.

Ця правова позиція має важливе значення не лише для власників комерційної нерухомості. Вона однаково застосовується у випадках, коли на особистій земельній ділянці одного з подружжя будується житловий будинок, дача, магазин, кафе, виробниче приміщення чи будь-який інший об'єкт. Тому помилково вважати, що після завершення будівництва земельна ділянка автоматично перетворюється на спільну сумісну власність.

Чому ця постанова важлива?

Протягом останніх років суди дедалі частіше стикаються зі спорами, у яких один із подружжя намагається отримати частку земельної ділянки лише тому, що фінансував будівництво будинку чи іншої нерухомості. Однак ця постанова вкотре підтвердила, що саме підстава набуття земельної ділянки має визначальне значення для встановлення її правового режиму.

Якщо земля була приватизована, отримана у спадщину або подарована одному з подружжя, вона залишається його особистою власністю навіть після того, як на ній було створено дороге нерухоме майно. Це означає, що сам факт будівництва ще не породжує права власності на земельну ділянку.

Чи залишається другий із подружжя без захисту?

Ні. Верховний Суд фактично розмежував два різних питання: кому належить земельна ділянка та яким чином повинні бути захищені майнові інтереси другого з подружжя. Якщо один із подружжя фінансував будівництво або істотно збільшив вартість майна за рахунок спільних коштів, це може бути підставою для отримання грошової компенсації або врахування таких витрат під час поділу іншого спільного майна.

На практиці це означає, що особа не позбавляється права на захист лише тому, що земельна ділянка належить іншому. Водночас такий захист має здійснюватися у спосіб, передбачений законом, а не шляхом автоматичного визнання права власності на землю.

Яких помилок найчастіше припускаються сторони?

Однією з найпоширеніших помилок є неправильне формулювання позовних вимог. Багато хто вважає, що достатньо просити суд визнати майно спільною сумісною власністю. Проте Верховний Суд наголосив, що такий спосіб захисту далеко не завжди є ефективним.

Суд насамперед оцінює не лише обставини справи, а й те, чи здатні заявлені вимоги реально відновити порушене право. Якщо позов побудований неправильно, навіть значні фінансові вкладення у будівництво можуть не призвести до бажаного результату.

Саме тому у подібних категоріях справ суди досліджують підставу набуття земельної ділянки, джерело фінансування будівництва, наявність документів, що підтверджують вкладення коштів, а також обраний позивачем спосіб судового захисту.

Практичне значення для подружжя

Ця постанова є важливою не лише для тих, хто вже перебуває у судовому спорі. Вона демонструє необхідність правильно оформлювати майнові відносини ще під час шлюбу. Якщо будівництво здійснюється на земельній ділянці, яка належить лише одному з подружжя, варто документально підтверджувати джерела фінансування, зберігати договори, чеки, акти виконаних робіт та інші документи, які можуть знадобитися у майбутньому.

У багатьох випадках саме такі докази дозволяють довести факт вкладення значних коштів та отримати компенсацію, навіть якщо право власності на земельну ділянку залишається за іншим із подружжя.

Висновок

Постанова Верховного Суду у справі № 369/3056/21 вкотре підтвердила, що земельна ділянка, безоплатно приватизована одним із подружжя, не стає спільною власністю лише через те, що на ній було створено спільний об'єкт нерухомості. Водночас це не позбавляє другого з подружжя права вимагати захисту своїх майнових інтересів, але такий захист має здійснюватися у спосіб, передбачений законом.

Юристи Адвокатського об'єднання «Правда» рекомендують не поспішати із поданням позову у спорах про поділ майна. Кожна справа має свої особливості, а неправильно сформульовані вимоги можуть призвести до відмови у позові навіть тоді, коли особа фактично має право на компенсацію або частку в майні. Попередній юридичний аналіз документів, оцінка перспектив спору та правильно обрана стратегія захисту значно підвищують шанси на успішне вирішення справи.

 

Спадкування банківських коштів: чому не можна просто зняти гроші з картки

Після початку повномасштабної війни питання оформлення спадщини стало значно актуальнішим. На жаль, дедалі частіше родичі стикаються із ситуацією, коли після смерті близької людини на її банківському рахунку залишаються кошти. У таких випадках багато хто вважає, що якщо банківська картка знаходиться у них, а PIN-код відомий, то можна безперешкодно скористатися грошима.

Однак це одна з найпоширеніших юридичних помилок. Після смерті власника рахунку кошти набувають статусу спадкового майна, а порядок їх отримання чітко визначений законодавством. Самовільне використання картки може призвести не лише до обов'язку повернути гроші, а й до кримінальної відповідальності.

Банківські кошти входять до складу спадщини

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали померлій особі на момент відкриття спадщини та не припинилися у зв'язку зі смертю.

До такого майна належать і кошти, що знаходяться на банківських рахунках або депозитах. Відповідно до статті 1228 ЦК України право на вклад переходить у спадщину незалежно від того, чи залишив спадкодавець заповіт або заповідальне розпорядження банку.

Із дня смерті власника рахунку ці кошти вже не можуть використовуватися так само, як за його життя. Вони стають частиною спадкової маси та можуть бути отримані лише у встановленому законом порядку.

Чи можна користуватися карткою, якщо відомий PIN-код

Наявність банківської картки, доступу до мобільного застосунку або знання PIN-коду не означає, що особа отримала право розпоряджатися грошима після смерті власника рахунку.

Дозвіл, який власник міг надати за життя, припиняється в момент його смерті. Саме тому будь-які операції, здійснені після відкриття спадщини без належних правових підстав, можуть бути визнані незаконними.

Не менш важливо розуміти, що навіть якщо банк ще не знає про смерть клієнта і рахунок технічно продовжує працювати, це не легалізує використання картки. Законність операції визначається не можливістю провести платіж чи зняти готівку, а наявністю відповідного права.

Як законно отримати гроші з рахунку

Після смерті особи право на банківські кошти виникає у спадкоємців.

Якщо спадкодавець залишив заповіт, кошти переходять особам, визначеним у ньому. За відсутності заповіту спадкування відбувається за законом відповідно до черг спадкування, визначених Цивільним кодексом України.

Проте навіть спадкоємець не може одразу звернутися до банку та отримати кошти. Для цього необхідно:

• отримати свідоцтво про смерть;
• звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини;
• повідомити нотаріуса про наявність банківських рахунків спадкодавця;
• після завершення строку для прийняття спадщини отримати свідоцтво про право на спадщину;
• звернутися до банку з відповідними документами для виплати коштів або переоформлення рахунку.

Саме такий порядок відповідає вимогам законодавства та гарантує захист прав спадкоємців.

Чи одразу банк блокує рахунок

Існує поширена думка, що після смерті людини банк автоматично припиняє всі операції за її рахунками. Насправді це не зовсім так.

Фінансова установа не отримує інформацію про смерть клієнта миттєво. Зазвичай про це банк дізнається після звернення нотаріуса, спадкоємців або отримання відповідних відомостей із державних реєстрів.

Після підтвердження факту смерті банк вже не має права видавати кошти лише на підставі банківської картки чи знання PIN-коду. Надалі всі дії щодо рахунку здійснюються виключно відповідно до законодавства та документів, виданих нотаріусом.

Поширені помилки спадкоємців

На практиці саме неправильне розуміння закону найчастіше стає причиною конфліктів між родичами та судових спорів.

Помилка №1. Якщо я чоловік або дружина померлого, то можу користуватися його карткою

Ні. Сам факт перебування у шлюбі не надає права розпоряджатися рахунком після смерті його власника. Для цього необхідно оформити спадщину або визначити свою частку у спільному майні подружжя у передбаченому законом порядку.

Помилка №2. Якщо власник картки сам повідомив мені PIN-код, значить він дозволив користуватися коштами

Такий дозвіл діє лише за життя власника рахунку. Після його смерті кошти вже входять до складу спадщини, тому використовувати їх без належного оформлення не можна.

Помилка №3. Якщо банк не заблокував картку, значить користуватися нею законно

Відсутність технічних обмежень не створює права на використання коштів. Якщо буде встановлено, що гроші отримані без законних підстав, їх можуть стягнути назад, а особу — притягнути до відповідальності.

Правова позиція Верховного Суду

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2025 року у справі № 761/25536/22-ц підтвердив, що кошти, які знаходяться на банківських рахунках померлого, є складовою спадщини.

Суд звернув увагу, що банк не вправі видавати такі кошти особам, які не підтвердили свої спадкові права у встановленому законом порядку. Якщо ж виплата була здійснена незаконно, це не позбавляє законного спадкоємця права вимагати повернення коштів та захищати свої інтереси в суді.

Ця правова позиція ще раз підкреслює, що процедура оформлення спадщини має вирішальне значення, а відступ від неї може призвести до тривалих судових спорів.

Чи може настати кримінальна відповідальність

Окремо слід звернути увагу на випадки, коли використання банківської картки померлого може містити ознаки кримінального правопорушення.

Якщо особа знає про смерть власника рахунку, але навмисно знімає або переказує кошти, її дії залежно від обставин можуть бути кваліфіковані як крадіжка або шахрайство.

Показовою є справа № 362/2826/18, розглянута Васильківським міськрайонним судом Київської області. Після смерті власниці картки її онук, знаючи PIN-код та усвідомлюючи факт смерті бабусі, декілька разів зняв кошти через банкомат. Суд встановив, що спадщина ще не була оформлена, а жодних прав на використання цих грошей він не мав. У результаті його дії були кваліфіковані як крадіжка.

Це рішення демонструє, що навіть близькі родинні зв'язки не звільняють особу від відповідальності за незаконне використання спадкового майна.

Висновок

Кошти, що залишилися на банківському рахунку після смерті людини, не стають автоматично власністю її дітей, чоловіка, дружини чи інших родичів. Вони входять до складу спадщини, а отримати їх можна лише після проходження встановленої законом процедури.

Будь-які спроби скористатися банківською карткою померлого без оформлення спадкових прав можуть призвести до цивільно-правових спорів, обов'язку повернути отримані кошти, а в окремих випадках — і до кримінальної відповідальності.

Якщо ви опинилися у ситуації, коли необхідно оформити спадщину, отримати кошти з банківського рахунку померлого або виник спір між спадкоємцями, не варто діяти навмання. Кожна справа має свої особливості, а помилки на початковому етапі можуть суттєво ускладнити захист ваших прав.

Адвокатське об'єднання «Правда» надає комплексну правову допомогу у спадкових справах: консультує щодо порядку прийняття спадщини, супроводжує оформлення спадкових прав, представляє інтереси клієнтів у нотаріуса та суді, а також допомагає вирішувати спори щодо спадкового майна, у тому числі банківських рахунків і депозитів.

Звернення до адвоката на початковому етапі допоможе уникнути юридичних ризиків, зберегти ваші права та отримати спадщину у законний спосіб.

 

Аліменти без шлюбу у 2026 році: чи можна стягнути кошти на дитину та коли потрібно спочатку встановити батьківство

Багато пар сьогодні живуть однією сім'єю без офіційної реєстрації шлюбу. Проте після народження дитини нерідко виникає питання: чи має право дитина на аліменти, якщо її батьки ніколи не були одружені?

Відповідь однозначна — так, має. Водночас відсутність шлюбу може впливати на порядок оформлення аліментів, адже ключове значення має не факт одруження, а юридично підтверджене батьківство.

Фахівці Адвокатського об'єднання «Правда» регулярно супроводжують справи щодо стягнення аліментів, встановлення батьківства та захисту прав дітей. 

Чи можна стягнути аліменти, якщо шлюб не був зареєстрований?

Так. Українське законодавство не пов'язує право дитини на утримання із фактом реєстрації шлюбу між її батьками.

Стаття 141 Сімейного кодексу України встановлює, що мати та батько мають однакові права й обов'язки щодо дитини незалежно від того, перебували вони у шлюбі чи ні. Аналогічний принцип закріплений і статтею 52 Конституції України, яка гарантує рівність прав усіх дітей.

Тому якщо один із батьків проживає окремо від дитини, він не звільняється від обов'язку брати участь у її матеріальному забезпеченні.

Найважливіше питання — чи встановлено батьківство?

Саме цей момент найчастіше визначає, чи можна одразу звертатися до суду за аліментами.

Можливі три ситуації.

1. Чоловік записаний батьком дитини

Якщо чоловік зазначений батьком у свідоцтві про народження, жодних додаткових процедур проходити не потрібно. За відсутності добровільної допомоги аліменти можуть бути стягнуті у судовому порядку.

2. Батьківство визнано добровільно

Якщо батьки не перебували у шлюбі, але подали спільну заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану, після внесення відомостей про батька до актового запису чоловік набуває всіх прав та обов'язків батька, зокрема й обов'язку утримувати дитину.

3. Чоловік не визнає батьківство

Якщо чоловік не записаний батьком або заперечує своє батьківство, спочатку необхідно звернутися до суду із позовом про встановлення батьківства. Лише після набрання законної сили відповідним рішенням суду виникає юридичний обов'язок щодо сплати аліментів.

Як встановити батьківство через суд?

Якщо чоловік відмовляється добровільно визнавати дитину, мати має право звернутися до суду із позовом про встановлення батьківства.

Під час розгляду справи суд оцінює всі наявні докази, які можуть підтверджувати походження дитини.

Найвідомішим доказом є молекулярно-генетична (ДНК) експертиза. Проте це далеко не єдиний можливий доказ.

Суд може враховувати:

• спільне проживання сторін;
• ведення спільного господарства;
• листування між сторонами;
• фотографії;
• показання свідків;
• фінансову допомогу під час вагітності або після народження дитини;
• інші письмові та електронні докази.

Навіть якщо відповідач відмовляється проходити ДНК-експертизу, це не означає автоматичну відмову у позові. Суд оцінює всі докази у їх сукупності.

Чи можна одночасно просити про встановлення батьківства та стягнення аліментів?

Так. На практиці це найбільш ефективний спосіб захисту прав дитини.

В одному позові можна просити суд:

• встановити факт батьківства;
• внести зміни до актового запису про народження дитини;
• стягнути аліменти.

Після встановлення батьківства суд одночасно вирішує питання щодо утримання дитини.

Як можна оформити аліменти?

Добровільний договір

Якщо батьки досягли домовленості, вони можуть укласти нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів.

У договорі визначаються:

• розмір аліментів;
• строки та порядок їх сплати;
• механізм індексації;
• участь у додаткових витратах на дитину;
• відповідальність за порушення умов договору.

Такий спосіб дозволяє уникнути тривалих судових спорів.

Судовий наказ

Якщо між сторонами відсутній спір щодо батьківства та заявляється вимога про стягнення аліментів у частці від доходу, справа може бути розглянута у наказному провадженні, що значно швидше за позов.

Позовне провадження

Якщо існує спір щодо розміру аліментів, способу їх стягнення або необхідно встановити батьківство, справа розглядається у позовному провадженні.

Як визначається розмір аліментів?

Розмір аліментів визначається індивідуально з урахуванням обставин кожної справи.

Суд враховує:

• потреби дитини;
• матеріальний стан батьків;
• офіційні та фактичні доходи платника;
• наявність інших дітей або утриманців;
• стан здоров'я сторін;
• інші істотні обставини.

Аліменти можуть бути присуджені:

• у частці від доходу;
• у твердій грошовій сумі.

Водночас закон гарантує мінімальний розмір аліментів, який не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Чи можна стягнути аліменти за минулий час?

Так. Однак необхідно довести, що один із батьків звертався із вимогою про надання утримання, а інший ухилявся від виконання свого обов'язку.

Доказами можуть бути:

• листування у месенджерах;
• електронні листи;
• смс-повідомлення;
• письмові звернення;
• інші документи, що підтверджують відмову допомагати дитині.

Чи може чоловік оспорити батьківство?

Так, закон передбачає таку можливість. Водночас Верховний Суд у справі №740/8454/23 зазначив, що особа, яка під час державної реєстрації знала про відсутність біологічного споріднення, не має права у майбутньому оспорювати своє батьківство. Такий підхід спрямований на забезпечення найкращих інтересів дитини.

Відповідальність за несплату аліментів

У разі ухилення від сплати аліментів до боржника можуть застосовуватися:

• пеня;
• штрафи;
• тимчасові обмеження окремих прав;
• примусове виконання рішення;
• суспільно корисні роботи;
• кримінальна відповідальність у випадках, передбачених законом.

Юридична допомога від Адвокатського об'єднання «Правда»

Справи про аліменти часто потребують комплексного юридичного супроводу: встановлення батьківства, збору доказів, визначення реальних доходів платника, підготовки процесуальних документів та представництва інтересів у суді.

Юристи Адвокатського об'єднання «Правда» мають значний практичний досвід у сімейних спорах та допомагають клієнтам захистити права дітей максимально ефективно.

Дізнатися більше про наші послуги можна на офіційному сайті:

https://www.pravda1.com/

Якщо вам необхідно стягнути аліменти, встановити батьківство або отримати професійну консультацію сімейного адвоката, звертайтеся до Адвокатського об'єднання «Правда». Ми допоможемо знайти законне та ефективне рішення саме у вашій ситуації.

Жили як сім'я, але без права на спадщину? Верховний Суд пояснив, чому так

Багато українців роками проживають разом без офіційної реєстрації шлюбу. Вони ведуть спільний побут, купують майно, разом сплачують кредити, підтримують одне одного та фактично є сім'єю. Саме тому після смерті одного зі співмешканців у другого нерідко виникає переконання, що він автоматично має право на спадщину.

Проте така думка є помилковою. Верховний Суд у постанові від 02 січня 2026 року у справі № 308/4969/24 ще раз підтвердив: фактичні сімейні відносини не прирівнюються до зареєстрованого шлюбу у питаннях спадкування.

Обставини справи

Чоловік понад 13 років проживав із жінкою однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За цей час вони разом облаштовували побут, виплачували іпотечний кредит за квартиру, а під час тяжкої хвороби жінки чоловік фінансово підтримував її лікування та догляд.

Після початку повномасштабної війни чоловік був мобілізований до лав Збройних Сил України. Поки він проходив військову службу, співмешканка померла. Після повернення він дізнався, що спадщину вже прийняв брат померлої, а доступу до квартири він більше не має.

Вважаючи, що тривале спільне проживання дає йому право успадкувати майно, чоловік звернувся до суду.

Однак суд першої інстанції, апеляційний суд та Верховний Суд дійшли однакового висновку — підстав для задоволення позову немає.

Чому суд відмовив

Основною помилкою позивача було те, що він намагався довести своє право на спадщину як чоловіка померлої.

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України спадкоємцями першої черги є:

• діти спадкодавця;
• чоловік або дружина, шлюб яких офіційно зареєстрований;
• батьки.

Співмешканець, навіть якщо проживав разом багато років, до цієї категорії не належить. Сам факт проживання однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу не створює статусу подружжя для цілей спадкування.

Чи має співмешканець будь-які спадкові права?

Так, але лише у випадках, прямо передбачених законом.

Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до відкриття спадщини, можуть бути спадкоємцями четвертої черги відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України.

Однак право на спадкування у четверту чергу виникає лише тоді, коли:

• відсутні спадкоємці попередніх черг;
• вони відмовилися від спадщини;
• не прийняли спадщину;
• усунуті від права на спадкування.

У цій справі брат померлої своєчасно прийняв спадщину як спадкоємець другої черги. Саме тому співмешканець не міг претендувати на спадкове майно, незважаючи на тривале спільне проживання.

Не плутайте спадкування і право власності

Верховний Суд фактично звернув увагу ще на одну важливу обставину: спадкові права та майнові права співмешканців — це різні правові категорії.

Якщо майно було придбане під час спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, за певних умов воно може визнаватися їхньою спільною сумісною власністю відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України.

У такому випадку особа може звертатися до суду не з вимогою про визнання права на спадщину, а з вимогою про визнання права власності на свою частку майна. Для цього необхідно довести факт спільного проживання, ведення спільного господарства та участі у придбанні майна.

Саме правильне визначення способу захисту нерідко стає вирішальним фактором успішного вирішення спору.

Що варто зробити, якщо ви проживали без офіційного шлюбу

Якщо після смерті співмешканця виник спір щодо майна, не варто одразу робити висновок, що жодних прав у вас немає.

Перед зверненням до суду варто проаналізувати:

• коли було придбане майно;
• за чиї кошти воно придбавалося;
• чи є спадкоємці попередніх черг;
• чи можна довести факт проживання однією сім'єю;
• який спосіб захисту буде найбільш ефективним саме у вашій ситуації.

Кожна спадкова справа має свої особливості, тому універсального рішення не існує. У багатьох випадках своєчасна юридична допомога дозволяє уникнути помилок та значно підвищити шанси на захист своїх майнових прав.

Висновок

Рішення Верховного Суду ще раз підтверджує: тривале спільне проживання без державної реєстрації шлюбу саме по собі не надає права успадковувати майно як чоловіку чи дружині. Водночас це не означає, що співмешканець завжди позбавлений можливості захистити свої майнові інтереси. У кожній конкретній ситуації необхідно правильно визначити правову позицію та спосіб судового захисту.

Фахівці Адвокатського об'єднання «Правда» допоможуть проаналізувати вашу ситуацію, оцінити перспективи справи, підготувати необхідні документи та представити ваші інтереси в суді.

Якщо у вас виник спір щодо спадщини, поділу майна або встановлення факту проживання однією сім'єю — звертайтеся до АО «Правда». Ми допоможемо захистити ваші права та знайти оптимальне юридичне рішення.

Приховав майно перед розлученням? Як виявити активи другого з подружжя та захистити свої права

Під час розірвання шлюбу багато хто впевнений, що поділити можна лише те майно, про яке обидва знають. Саме тому нерідко один із подружжя намагається приховати свої активи: оформлює автомобілі на родичів, не повідомляє про банківські рахунки, корпоративні права, нерухомість або земельні ділянки.

У результаті інший із подружжя погоджується на поділ майна, навіть не підозрюючи, що значна його частина залишилася «за кадром».

Закон на стороні того, чиї права порушені

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважається спільною сумісною власністю незалежно від того, на чиє ім'я воно оформлене, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, стаття 61 Сімейного кодексу України передбачає, що об'єктом права спільної сумісної власності може бути практично будь-яке майно, а також доходи, одержані одним із подружжя.

Під час поділу майна діє принцип рівності часток, визначений статтею 70 Сімейного кодексу України, якщо інше не встановлено домовленістю сторін або шлюбним договором.

Що говорить Верховний Суд?

Верховний Суд неодноразово наголошував, що сама лише реєстрація майна на одного з подружжя не означає, що воно є його особистою власністю.

«Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, а тягар доказування покладається на того з подружжя, який її заперечує».

Також Верховний Суд звертає увагу, що під час вирішення спорів про поділ майна суди повинні встановлювати:

• яке майно фактично існувало на момент припинення спільного господарства;
• коли саме воно було придбане;
• за рахунок яких коштів було набуте;
• чи є воно об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Саме тому довести наявність прихованого майна без належних доказів буває вкрай складно.

Як подружжя найчастіше приховує майно?

На практиці зустрічаються різні способи приховування активів:

• переоформлення автомобілів на близьких родичів;
• відчуження нерухомості незадовго до розлучення;
• приховування земельних ділянок;
• відкриття рахунків у різних банках;
• реєстрація бізнесу або корпоративних прав на інших осіб;
• приховування доходів чи іншого цінного майна.

Часто інший із подружжя навіть не здогадується про існування таких активів.

Чому важливо провести аудит майна?

Перш ніж звертатися до суду із позовом про поділ майна або вимогами щодо аліментів, доцільно з'ясувати, чим насправді володіє інший із подружжя.

Комплексний аудит дозволяє отримати інформацію про наявні активи, перевірити відкриті державні реєстри, встановити зареєстровані об'єкти нерухомості, транспортні засоби, корпоративні права, виконавчі провадження, судові справи та інші відомості, які можуть мати значення для захисту ваших прав.

Саме повна інформація про майновий стан другої сторони часто стає ключовим доказом у суді та допомагає уникнути ситуації, коли після завершення справи з'ясовується, що значна частина майна так і залишилася прихованою.

Коли аудит майна особливо необхідний?

Його варто провести, якщо:

• ви плануєте поділ спільного майна;
• виник спір щодо аліментів;
• є підозри, що майно оформлено на інших осіб;
• інший із подружжя приховує свої доходи;
• необхідно підготувати доказову базу до судового процесу.

Як ми можемо допомогти?

Адвокатське об'єднання «Правда» не лише супроводжує справи про розірвання шлюбу, поділ майна та стягнення аліментів, а й проводить комплексний аудит майнового стану особи для підготовки сильної доказової бази.

Ми допоможемо встановити наявне майно, проаналізувати інформацію з державних реєстрів, оцінити перспективи справи та розробити ефективну стратегію захисту ваших інтересів.

Детальніше про наші послуги можна дізнатися на сайті: https://www.pravda1.com/.

Якщо ви підозрюєте, що другий із подружжя приховує майно або доходи, не відкладайте вирішення питання. Своєчасний аудит активів може стати вирішальним фактором для справедливого поділу майна та успішного захисту ваших прав у суді.

Позбавлення батьківських прав: чому несплата аліментів не гарантує перемогу в суді

Багато хто вважає, що якщо один із батьків роками не сплачує аліменти та не бере участі у вихованні дитини, суд обов'язково позбавить його батьківських прав. Насправді все значно складніше. Українське законодавство та судова практика виходять із того, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується лише тоді, коли це справді відповідає найкращим інтересам дитини.

Підстави для позбавлення батьківських прав визначені статтею 164 Сімейного кодексу України:

«Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини».

Однак наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі ще не означає, що позов буде задоволено. Суд завжди досліджує, чи дійсно батько або мати свідомо ухилялися від виконання своїх обов'язків, чи підтримували зв'язок із дитиною, цікавилися її життям, здоров'ям, навчанням та розвитком.

Саме на цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 686/2794/24:

«Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».

Іншими словами, суд оцінює не окремий факт несплати аліментів, а загальне ставлення особи до виконання батьківських обов'язків. Якщо один із батьків повністю самоусунувся від життя дитини, не спілкується з нею, не допомагає матеріально та не бере участі у її вихованні, саме сукупність таких обставин може стати підставою для позбавлення батьківських прав.

Водночас суди наголошують, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Тому в кожній справі вирішальне значення мають докази: документи про заборгованість зі сплати аліментів, висновок органу опіки та піклування, характеристики, показання свідків, листування та інші матеріали, які підтверджують реальне ставлення батьків до дитини.

Варто пам'ятати і про ще один важливий нюанс: навіть після позбавлення батьківських прав обов'язок утримувати дитину не припиняється. Аліменти й надалі підлягають сплаті, а вже наявна заборгованість може бути стягнута в примусовому порядку.

Якщо ви плануєте звернутися до суду з таким позовом або бажаєте оцінити перспективи своєї справи, фахівці Адвокатського об'єднання «Правда» допоможуть проаналізувати ситуацію, підготувати необхідні документи та захистити ваші інтереси в суді.

```