Побудували будинок чи бізнес на земельній ділянці чоловіка або дружини: чи можна отримати частку після розлучення?

Після розірвання шлюбу одним із найскладніших питань залишається поділ майна. Особливо це стосується ситуацій, коли земельна ділянка належить лише одному з подружжя, але саме на ній під час шлюбу було збудовано будинок, магазин, автомийку, склад або інший об'єкт нерухомості за спільні кошти сім'ї. Багато хто переконаний, що якщо у будівництво вкладалися обоє, то автоматично спільною власністю стає і земля. Проте українське законодавство передбачає інший підхід, який нещодавно ще раз підтвердив Верховний Суд.

Підставою для формування нової правової позиції стала справа, у якій після розірвання шлюбу чоловік просив визнати спільною сумісною власністю земельну ділянку та автозаправну станцію, збудовану на ній. Земля була безоплатно приватизована дружиною під час шлюбу, а будівництво АЗС здійснювалося за рахунок спільних коштів подружжя. Позивач вважав, що саме цей факт дає йому право претендувати як на будівлю, так і на земельну ділянку.

На перший погляд така позиція здається логічною. Якщо обидва вкладали кошти, працювали над розвитком сімейного бізнесу, брали кредити або інвестували сімейні заощадження, то виникає відчуття справедливості щодо поділу всього майна. Саме тому подібні спори досить часто виникають після розлучення. Однак право власності на землю та право власності на нерухомість, розташовану на ній, не завжди мають однаковий правовий режим.

Що вирішив Верховний Суд?

Верховний Суд звернув увагу на те, що земельна ділянка, отримана одним із подружжя шляхом безоплатної приватизації, є його особистою приватною власністю. Цей статус не змінюється лише тому, що під час шлюбу на ній було збудовано об'єкт нерухомості. Сам факт спільного фінансування будівництва не означає автоматичного переходу права власності на землю до другого з подружжя.

Ця правова позиція має важливе значення не лише для власників комерційної нерухомості. Вона однаково застосовується у випадках, коли на особистій земельній ділянці одного з подружжя будується житловий будинок, дача, магазин, кафе, виробниче приміщення чи будь-який інший об'єкт. Тому помилково вважати, що після завершення будівництва земельна ділянка автоматично перетворюється на спільну сумісну власність.

Чому ця постанова важлива?

Протягом останніх років суди дедалі частіше стикаються зі спорами, у яких один із подружжя намагається отримати частку земельної ділянки лише тому, що фінансував будівництво будинку чи іншої нерухомості. Однак ця постанова вкотре підтвердила, що саме підстава набуття земельної ділянки має визначальне значення для встановлення її правового режиму.

Якщо земля була приватизована, отримана у спадщину або подарована одному з подружжя, вона залишається його особистою власністю навіть після того, як на ній було створено дороге нерухоме майно. Це означає, що сам факт будівництва ще не породжує права власності на земельну ділянку.

Чи залишається другий із подружжя без захисту?

Ні. Верховний Суд фактично розмежував два різних питання: кому належить земельна ділянка та яким чином повинні бути захищені майнові інтереси другого з подружжя. Якщо один із подружжя фінансував будівництво або істотно збільшив вартість майна за рахунок спільних коштів, це може бути підставою для отримання грошової компенсації або врахування таких витрат під час поділу іншого спільного майна.

На практиці це означає, що особа не позбавляється права на захист лише тому, що земельна ділянка належить іншому. Водночас такий захист має здійснюватися у спосіб, передбачений законом, а не шляхом автоматичного визнання права власності на землю.

Яких помилок найчастіше припускаються сторони?

Однією з найпоширеніших помилок є неправильне формулювання позовних вимог. Багато хто вважає, що достатньо просити суд визнати майно спільною сумісною власністю. Проте Верховний Суд наголосив, що такий спосіб захисту далеко не завжди є ефективним.

Суд насамперед оцінює не лише обставини справи, а й те, чи здатні заявлені вимоги реально відновити порушене право. Якщо позов побудований неправильно, навіть значні фінансові вкладення у будівництво можуть не призвести до бажаного результату.

Саме тому у подібних категоріях справ суди досліджують підставу набуття земельної ділянки, джерело фінансування будівництва, наявність документів, що підтверджують вкладення коштів, а також обраний позивачем спосіб судового захисту.

Практичне значення для подружжя

Ця постанова є важливою не лише для тих, хто вже перебуває у судовому спорі. Вона демонструє необхідність правильно оформлювати майнові відносини ще під час шлюбу. Якщо будівництво здійснюється на земельній ділянці, яка належить лише одному з подружжя, варто документально підтверджувати джерела фінансування, зберігати договори, чеки, акти виконаних робіт та інші документи, які можуть знадобитися у майбутньому.

У багатьох випадках саме такі докази дозволяють довести факт вкладення значних коштів та отримати компенсацію, навіть якщо право власності на земельну ділянку залишається за іншим із подружжя.

Висновок

Постанова Верховного Суду у справі № 369/3056/21 вкотре підтвердила, що земельна ділянка, безоплатно приватизована одним із подружжя, не стає спільною власністю лише через те, що на ній було створено спільний об'єкт нерухомості. Водночас це не позбавляє другого з подружжя права вимагати захисту своїх майнових інтересів, але такий захист має здійснюватися у спосіб, передбачений законом.

Юристи Адвокатського об'єднання «Правда» рекомендують не поспішати із поданням позову у спорах про поділ майна. Кожна справа має свої особливості, а неправильно сформульовані вимоги можуть призвести до відмови у позові навіть тоді, коли особа фактично має право на компенсацію або частку в майні. Попередній юридичний аналіз документів, оцінка перспектив спору та правильно обрана стратегія захисту значно підвищують шанси на успішне вирішення справи.