Спільна батьківська опіка після розлучення: як змінюється підхід українських судів

Спільна батьківська опіка після розлучення: як змінюється підхід українських судів

Тривалий час у спорах щодо визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу українська судова практика переважно виходила з традиційної моделі, за якої дитина проживає з одним із батьків, а інший реалізує своє право на спілкування та участь у вихованні. Проте останніми роками Верховний Суд формує новий підхід, заснований на принципі рівності батьків та забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, «мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою». При цьому розірвання шлюбу або окреме проживання батьків не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Сімейне законодавство України також визначає, що під час вирішення будь-яких спорів, які стосуються дітей, пріоритетом мають бути саме їхні інтереси. Згідно з частиною восьмою статті 7 Сімейного кодексу України, «регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини».

Такий підхід узгоджується з міжнародними стандартами захисту прав дитини. Парламентська Асамблея Ради Європи у своїх резолюціях неодноразово наголошувала на необхідності забезпечення спільної відповідальності батьків після розлучення. Комітет ООН з прав дитини у Загальному коментарі № 14 від 29 травня 2013 року також підкреслив, що при визначенні найкращих інтересів дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності та права дитини підтримувати стосунки з обома батьками.

Важливу роль у розвитку національної практики відіграли й рішення Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі Zaunegger v. Germany ЄСПЛ звернув увагу на неприпустимість необґрунтованого позбавлення одного з батьків можливості брати участь у вихованні дитини та наголосив на необхідності ретельної оцінки кожної конкретної ситуації.

Поступово ці підходи почали знаходити відображення і в практиці Верховного Суду. Протягом 2022–2023 років Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду неодноразово звертав увагу на можливість застосування моделей спільної батьківської опіки під час вирішення спорів щодо місця проживання дітей. Однак справжнім переломним моментом стала постанова Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19. У цій справі суд уперше безпосередньо застосував модель спільної фізичної опіки та визначив почергове проживання дітей з кожним із батьків за встановленим графіком. Суд виходив із того, що міжнародні стандарти та принцип рівності прав батьків дозволяють забезпечити повноцінну участь обох батьків у житті дитини.

Подальший розвиток цей підхід отримав у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 643/7509/21. Суд дійшов висновку, що за відсутності іншої домовленості між батьками в інтересах дитини може бути її почергове проживання та перебування під фізичною опікою кожного з них за відповідним графіком.

Не менш показовою стала постанова Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 754/3063/22, у якій касаційний суд не погодився з висновками судів нижчих інстанцій, що без належного обґрунтування відхилили рекомендацію органу опіки та піклування щодо доцільності почергового проживання дитини з кожним із батьків.

Таким чином, сучасна практика Верховного Суду демонструє відхід від застарілого підходу, за якого один із батьків фактично ставав основним вихователем, а інший мав обмежений контакт із дитиною. Натомість дедалі більшого значення набуває модель, яка дозволяє дитині підтримувати повноцінні та стабільні стосунки з обома батьками.

Водночас спільна батьківська опіка не є універсальним рішенням для всіх сімейних спорів. Суд у кожному випадку оцінює рівень взаємодії між батьками, їхню здатність співпрацювати в інтересах дитини, умови проживання, думку самої дитини, якщо вона може її висловити, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Сформована Верховним Судом практика вже впливає на розвиток законодавства. У Верховній Раді зареєстровані законопроєкти щодо врегулювання інституту спільної батьківської опіки, а проєкт нового Цивільного кодексу України прямо передбачає можливість встановлення судом почергового проживання дитини з кожним із батьків, якщо це відповідає її найкращим інтересам.

Отже, українське сімейне право поступово переходить до моделі, у центрі якої перебуває не суперечка між батьками, а право дитини на збереження міцного емоційного зв'язку з матір'ю і батьком навіть після їхнього розлучення.

Потрібна допомога у вирішенні сімейного спору або захисті батьківських прав? 

Звертайтеся до Адвокатського об'єднання
«Правда». Наші юристи надають правову допомогу у справах щодо визначення місця проживання дитини, встановлення порядку спілкування з дитиною, стягнення аліментів, позбавлення та поновлення батьківських прав. Детальніше: www.pravda1.com.