Чи можна забрати все майно при розлученні?

Чи можна забрати все майно при розлученні?

Автор статті, юрист Рівненської філії 

адвокатського обʼєднання Правда 

Желязко Аліна Валеріївна

Коли люди чують про розлучення, один із найбільших страхів — залишитися без майна. Квартира, автомобіль, бізнес, заощадження, навіть речі, у які вкладалися роками, раптом стають предметом конфлікту.

І саме в цей момент виникає питання: чи може один із подружжя забрати все майно собі?

Насправді українське законодавство не дозволяє просто “залишити ні з чим” іншу сторону. Але водночас майнові спори під час розлучення — це далеко не лише про принцип “усе навпіл”. На практиці саме тут починаються найсерйозніші конфлікти, приховування майна, переоформлення квартир на родичів, продаж автомобілів без відома іншого з подружжя та спроби довести, що “це було куплено за особисті кошти”.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, усе майно, набуте під час шлюбу, вважається спільною сумісною власністю подружжя. І не має значення, хто саме заробляв більше, на кого оформлена квартира чи автомобіль, або хто офіційно працював. Якщо майно придбане у шлюбі за спільні кошти — воно, як правило, підлягає поділу.

Саме тому під час розлучення можуть ділитися квартири, будинки, земельні ділянки, автомобілі, банківські вклади, доходи, частки у бізнесі, побутова техніка та навіть борги, якщо вони були створені в інтересах сім’ї.

«Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу».

Простими словами — якщо квартира, автомобіль чи інше майно були придбані у шлюбі, суд вважає їх спільними, доки одна зі сторін не доведе протилежне.

Однак важливо розуміти: не все майно автоматично стає спільним. Закон визначає категорію особистої приватної власності, яка не підлягає поділу навіть після розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України до неї належить майно, придбане до шлюбу, спадщина, подароване майно, речі індивідуального користування, а також майно, придбане за особисті кошти одного з подружжя.

Наприклад, якщо людина ще до шлюбу мала квартиру, продала її та вже у шлюбі купила іншу нерухомість за ці ж кошти — таке майно може залишитися її особистою власністю. Але лише за умови, що це буде підтверджено документально. Саме тому у майнових спорах ключову роль відіграють не емоції чи “відчуття справедливості”, а документи, банківські виписки, договори та докази походження коштів.

«У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя».

Тобто ключове значення у майнових спорах мають не емоції чи “відчуття справедливості”, а документи, банківські виписки, договори та докази походження коштів.

У більшості випадків суд дотримується принципу рівності часток, тобто ділить майно порівну. Проте це не означає, що рішення завжди буде саме 50 на 50. Суд може відступити від цього принципу, якщо один із подружжя не брав участі у забезпеченні сім’ї, приховував майно, витрачав кошти на шкоду інтересам родини або намагався штучно створити борги.

Особливо важливу роль у таких справах відіграє наявність дітей. Якщо після розлучення діти залишаються проживати з одним із батьків, суд може збільшити його частку у майні, якщо це необхідно для забезпечення належних умов проживання та розвитку дитини.

На практиці найбільша проблема полягає навіть не у самому поділі майна, а у спробах одного з подружжя приховати активи ще до початку судового процесу. Часто люди звертаються за юридичною допомогою вже тоді, коли квартира переоформлена на родичів, автомобіль проданий, а кошти з рахунків давно зняті. Саме тому у подібних справах надзвичайно важливо діяти швидко та грамотно.

Українське законодавство дозволяє накласти арешт на майно ще до винесення рішення суду, щоб унеможливити його продаж чи переоформлення. Крім того, важливо ще на початку спору правильно визначити: яке майно є спільним, а яке можна визнати особистою власністю одного з подружжя.

Окремо варто звернути увагу і на так званий “цивільний шлюб”. Багато людей помилково вважають, що якщо шлюб офіційно не зареєстрований, то жодних майнових прав не виникає. Насправді це не зовсім так. Якщо чоловік та жінка проживали однією сім’єю, вели спільне господарство та разом купували майно, суд може визнати таке майно спільною сумісною власністю. Але факт спільного проживання та спільних витрат доведеться підтверджувати у судовому порядку.

Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Тобто навіть без офіційного шлюбу суд може визнати майно спільним, якщо буде доведено факт проживання однією сім’єю та ведення спільного господарства.

Поділ майна — це не лише юридичний процес, а й питання фінансової безпеки людини після розлучення. Саме тому будь-які необдумані дії, спроби “сховати” майно чи усні домовленості без документів часто закінчуються серйозними втратами.

Тому відповідь на питання “чи можна забрати все майно при розлученні?” — скоріше ні. Але без належного захисту своїх прав, без документів та правильної правової позиції людина дійсно ризикує втратити значну частину того, що створювала роками. Саме тому у майнових спорах вирішальне значення мають не емоції, а своєчасні дії, доказова база та професійна юридична стратегія.

Якщо ви зіткнулися з майновим спором під час розлучення або хочете заздалегідь захистити свої інтереси — звертайтесь до Адвокатського об’єднання «Правда».

Наші спеціалісти допоможуть проаналізувати вашу ситуацію, оцінити ризики, підготувати необхідні документи та забезпечити ефективний захист ваших прав як у переговорах, так і в суді.